Simeiz

Оповідач прикольний, час пролетів непомітно) Кінцівка тепла і зрозуміла мені. А початок...ці схили, боже. ..розплакалась. Дуже сумую за природою Криму.

Немає українського дубляжу. Це дивно включати в підбірку українського кави кіно

Love for a place, the theme of fragments, a form of tradition, whether folk traditions or hyper modern traditions, the presence and voice of an individual. I come back to the same thought: this is a singular portrait of Ukrainianess that adds to a fascinating, humble chorus. Films in Crimean, portraits of Hutsul shepherds, Vylkove farmers or a drag queen, Zhanna Simeiz in a nascent gay paradise, these are just some of the portraits of a diverse Ukraine. Ukraine is a precious microcosm of Europe. The amputation of Crimea from Europe was a travesty, a crime that went unimpeded. It was a disgrace and films like this bring back life to a lost world. Damaged, faded, salacious images, splendid drag queens and the reminiscence of Zhanna shows an imperfect, rough place. It was a rare place of freedom for Ukrainian and Belarusian queer people who couldn't afford Western Europe. Zhanna and the director masterfully build the perverse clash between multiculturalism in Crimea, a queer microcosm and the rabid, intolerant imperialism of Muscovy. Taking and smashing. This is what Moscow has done with Crimea. Houses stolen, artifacts looted, monuments savagely destroyed, innocents tortured, hidden concentration camps. Crimea sinks into a mediocrity that only its liberation from ruscism can cure.

Найбільш хотів подивитися цю підбірку саме через Семеїз як прочитав опис - таке важко було б й спеціяльно вигадати! Ніби місце зі сну, настільки легко йому було зникнути з нашої пам'яти. Дякую авторові й героїні фільму що зберегли ці спогади. Звісно, автентичні світлини й розповідь вже самі по собі тримали увагу, а проте відчувалося що бракує візуального різноманіття, яке б допомагало рухатися з історією. Важко судити документаьні фільми , якщо основа за якою його знято сама по собі не лишає байдужим.

Найбільш хотів подивитися цю підбірку саме через Семеїз як прочитав опис - таке важко було б й спеціяльно вигадати! Ніби місце зі сну, настільки легко йому було зникнути з нашої пам'яти. Дякую авторові й героїні фільму що зберегли ці спогади. Звісно, автентичні світлини й розповідь вже самі по собі тримали увагу, а проте відчувалося що бракує візуального різноманіття, яке б допомагало рухатися з історією. Важко судити документаьні фільми , якщо основа за якою його знято сама по собі не лишає байдужим.

Була в Сімеїзі у дитинстві з батьками на алеї голих чоловік, напевно саме там вперше побачила гей-пари і досі пам'ятаю той вайб, який тоді ще не могля осягнути. Іронічно, що зараз живу в 10 хв від згаданого Сітжеса.

Love for a place, the theme of fragments, a form of tradition, whether folk traditions or hyper modern traditions, the presence and voice of an individual. I come back to the same thought: this is a singular portrait of Ukrainianess that adds to a fascinating, humble chorus. Films in Crimean, portraits of Hutsul shepherds, Vylkove farmers or a drag queen, Zhanna Simeiz in a nascent gay paradise, these are just some of the portraits of a diverse Ukraine. Ukraine is a precious microcosm of Europe. The amputation of Crimea from Europe was a travesty, a crime that went unimpeded. It was a disgrace and films like this bring back life to a lost world. Damaged, faded, salacious images, splendid drag queens and the reminiscence of Zhanna shows an imperfect, rough place. It was a rare place of freedom for Ukrainian and Belarusian queer people who couldn't afford Western Europe. Zhanna and the director masterfully build the perverse clash between multiculturalism in Crimea, a queer microcosm and the rabid, intolerant imperialism of Muscovy. Taking and smashing. This is what Moscow has done with Crimea. Houses stolen, artifacts looted, monuments savagely destroyed, innocents tortured, hidden concentration camps. Crimea sinks into a mediocrity that only its liberation from ruscism can cure.