Leopolis night

Фільм, неначе твої особисті спогади

Дякую, дуже сподобався Епілог! Добре що я маю змогу заплатити 50 гривень щоб подивитися на душну п’яну тусовку та кадри зі стробоскопом…

девАчкі був у рідному Львові останній раз в 2007, хотів Щось побачити але херня повна, пора Львівським Батярам до Львова вертатись, та вчити Вас Львівської Культури та Гвари! ;)

Я дивилась цей фільм на фестивалі і це просто найнудшіний фільм, що я бачила в своєму житті. Потім я ще й дізналась, що він переміг в короткометражному конкурсі і була просто шокована. В той час, коли інші конкурсні фільми порушували якісь актуальні проблеми, або було якось гарно, цікаво зняті, цей просто не несе абсолютно нічого. Про що цей фільм і для чого він був знятий? Це фільм - самопоклоніння режисера? Чи чому тоді всі три жінки за ніч закохуються в нього і намагаються до нього залицятися? Чи глядачу цікаво подивитись як три п‘яні жінки ходять по місту вночі, лежать на дорозі, голосно сміються і кажуть якусь нісенітницю і лапають цього режисера? Цей фільм не має ніякого сенсу, ніякого наповнення. Я наче дивилась прямий ефір в інстаграмі, де п‘яна компанія просто вночі гуляє містом. Звісно, не обов‘язково кожен фільм має щось доносити до глядача. Але цей фільм - це варіант якогось відеозапису, який має залишатись в особистому архіві, а не транслюватись на фестивалях, отримувати нагороди і продаватись тут за 55 грн.

а хто цим дівчатам сказав, що вони актриси? і режисеру та всім іншим відповідно? ще й ця говірка жахлива.. пошановувачам мама хохотала може і сподобається..

3.5 ⭐I liked it because of the spontaneity of the performances, logical knowing that they work in the theater, the girls wear real dark circles from sleeplessness or alcohol, but more drunk because of the emotion of the moment, (they dance next to the taxi) and of the early morning just like that, that because of the drinks, the short has as a pretext the photographic session that the character Nikon, transcript of the director, or at least of the same name, performs in the visiting city, with the casual tone of a nocturnal escapade, or was until The police arrived seeing them lying down in the middle of the street. Fortunately he only verified they were alive. In my opinion, this type of cinema should not be allowed to disappear, or to give up continuing to be created, quite independently of not having a plot or a specific narrative, but only this type of occasional, unique and unpretentious views of nightlife or actresses in the Ukraine of the moment. Especially like this one, without much of a plot but well done: well shot photography, authentic and believable performances, Polia and her friends seem to unburden their routine. That's how I felt.

Ярослава, точно підмітила, наче спогад. Особистий спогад.

Внутрішні субтитри дратують очі

а мені сподобався фільм! наче й без конкретної думки, але такий життєвий і простий