«Я увійду у водуруду, то моя воля думки руху духу»
«Водуруду» – це народно-імпровізаційний кіно-балет, витоками якого є оточення та час. Цей фільм є актом відродження національної культури, крізь виразність таких самостійних елементів народної творчості як музика і танець, зафіксованих у рамки кінокадру, що трансформує їх дію у динамічну картину, яка буде випробовуватися лише вірою та часом.
У місті збирається група вуличних різножанрових артистів-танцівників, яких об’єднує імпульс пластичного руху, а рух пошуку приводить до творчості Миколи Дмитровича Леонтовича, котрий гармонією своїх творів увінчав образ творення живої дії. Їхня роль - провідників (трансляторів). Метою слугує відродження (генетичної) Великої пам’яті національного мелосу і поезії, яка повертає первородний дух, характер і волю нашого народу у сучасному світі. Цей пластичний твір-роздум присвячується 100-річчю з дня жорстокого вбивства батька української мелодії Миколи Леонтовича.
