Толока

У Тараса Шевченка є маленька балада про те, як закохалися у Катерину троє козаків. Свій вибір Катерина довірила долі: пообіцяла стати дружиною тому, хто визволить з полону її брата. Двоє з трьох козаків загинули, намагаючись виконати умови договору, третьому вдалося врятувати брата, але брат Катерини виявився не братом, а її коханим… Фінал поезії відсувається надовго – чекати Катерині доведеться не одне століття, не старіючи та не втрачаючи надії.

Ця розповідь, наче притча, пролітає крізь історію України, відтворює її драматичні та героїчні епізоди. Кожне випробування руйнує й хату Катерини. Але вона вперто, як і сотні поколінь українців, знову й знову підіймає її з руїн. Вік української хати короткий — від війни до війни. Якби не толока, не було б де й зустріти свого коханого. Завдяки толоці жодна хата в Україні ніколи не була «скраю», завжди у центрі громади.