Стрімголов
Стрімголов
4.8/5
4.8
Average: 4.8 ( 15 votes )
Дякуємо! Вашу оцінку враховано.

Стрімголов

Марина Степанська
2017 рік
драма
105 хв.
Мова оригіналу
Українська
Субтитри
Англійські, італійські, румунські

Синопсис

Короткий опис сюжету без спойлерів

Антон, музикант-вундеркінд, що не впорався з покладеними на нього сподіваннями, повертається додому після двох років навчання у Швейцарії і піврічного лікування алкогольної залежності в психоневрологічному диспансері під Києвом. Його дідусь, людина суворих принципів, вивозить хлопця в село, далеко від принад великого міста.

Одного разу Антон зустрічає Катю, яка, як і він, намагається знайти своє життя в житті. Вона незабаром має поїхати до Берліна разом із своїм хлопцем Йоганном, німецьким фотожурналістом, з яким вона познайомилася під час подій на Майдані. Однак її зустріч з Антоном приносить новий імпульс у її життя і глибоко впливає на них обох…

Читати повністю
×
Трейлер фільму «Стрімголов »

Відгуки

Impressions of the film
Відгуки про фільм від глядачів TAKFLIX
Profile picture for user serhii.firak@gmail.com
Сергій Фірак
Чуттєве, наскрізь психологічне й дуже естетичне кіно
Maksym Mukhin
Атмосферне кіно з дуже приємними кольорами та правдоподібними діалогами. В цілому сподобалося. Можливо, трохи занадто драматичне закінчення.
Profile picture for user singingfoot@gmail.com
Олег Шинкаренко
Фільм Марини Степанської "Стрімголов" експлуатує сексуальність молодої дівчини, майстерність талановитого оператора Себастьяна Талера і банальні штампи радянської літератури "деревенщиков". Музикант-вундеркінд Антон повернувся зі Швейцарії, де не склалася його кар'єра, але натомість він став алкоголіком та наркоманом. Повернувшись до Києва, він живе у селі разом із дідом. Дід - втілення високої моралі та служіння людству, він і керує редакцією журналу, і рятує від КДБ дисидентів, і на шикарному джипі вишиває по лісах, де махає берданкою перед носом у бракон'єрів, дуже яскраво нагадуючи при цьому (і по суті це справжня кіноцитата) аналогічного персонажа із фільму Станіслава Говорухіна "Ворошиловский Стрелок". Ясно, що вилікуватися від наркоманії можливо тільки в селі поруч із таким високодуховним дідом. У місті, повному спокус та бездуховності, Антон зустрічає Катю. Ця дівчина - справжня музилівська "людина без властивостей". Вона нічого не вміє, не може навіть кататися на велосипеді. На Майдані, де вона заварювала чай для протестувальників (до речі, як вона навчилася заварювати чай?), вона познайомилася із німецьким журналістом. Той зробив її фото, написав статтю "Принцеса Майдану" і запропонував дівчині виїхати з України до Берліну назавжди. Але якось вранці після сексу із журналістом Катя з'ясувала, що для німця не має ніякого значення поезія Павла Тичини, а на той факт, що Тичина був змушений із політичних міркувань змінити свою творчу манеру із модернізму на соціалістичний реалізм, йому взагалі насрати. Розуміння того, що сталінські репресії проти української культури та інтелігенції нічого не важать для представника сучасної ліберальної Європи, який любить нові враження, подорожі та секс із молодими гарними дівчатами, спричинило справжню екзистенціальну кризу в душі Каті. Вона усвідомила, що є для нього не стражденною українкою, яка прагне увійти до вільної родини європейських народів, а всього лише, як вона це сказала, "fuckable thing". В цей момент Катя вирішує не їхати з ним до бездуховного Берліну, покинути бездуховне місто та зануритися у саме коріння української духовності, яке пломеніє біля старого діда-всевіда у селі. Як сказав Федор Абрамов: "Деревня — это глубины России, почва, на которой выросла и расцвела наша культура. Вместе с тем научно-техническая революция, в век которой мы живем, коснулась деревни очень основательно. Техника изменила не только тип хозяйствования, но и самый тип крестьянина… Вместе со старинным укладом уходит в небытие нравственный тип. Традиционная Россия переворачивает последние страницы своей тысячелетней истории. Интерес ко всем этим явлениям в литературе закономерен… Сходят на нет традиционные ремесла, исчезают местные особенности крестьянского жилища, которые складывались веками… Серьезные потери несет язык. Деревня всегда говорила на более богатом языке, чем город, сейчас эта свежесть выщелачивается, размывается…"
Show answers
1
Дякую за цікаву рецензію!
Profile picture for user sydmitry
Дмитро Сидоренко
Режисерка характеризує сюжет коротко: «кохання під час пи***ця». А я б сказав, що це класична, ба навіть буденна історія нещасливого кохання несформованих особистостей. Коли у вир почуттів затягує людей, які навіть з собою справитися не можуть, добром це не закінчується. Зважаючи на всі проблеми та незгоди, бекграунд і моральні травми, щасливого кінця в цих відносинах не може бути апріорі. І це усвідомлюють навіть герої у виконанні чудових Андрія Джурдж-Сілецького та Даші Плахтій. Проте, розуміючи наслідки, вони все одно не можуть зупинитися, немов вперше скуштувавши кохання на смак. Щоб кіно не перетворилося на побутову драму, нам пропонують сюжетні гілки про браконьєрів, повістку в армію, еміграцію тощо. Але головними все одно лишаються уривчасті діалоги і непевні погляди героїв, котрі покохали і не знають, що з цим коханням робити. Якщо ви теж пропустили «Стрімголов», можу поділитися знижкою на перегляд. Воно того варте хоча б заради класних акторів і чуттєвого переспіву Тичини від Мар'яни Клочко.