Прощавай, Головін

Ну таке. Красиві актори, приємно побачити Дашу Плахтій (Маша), операторська робота гарна. Але сцени невиразні, як і тексти. І такий передбачуваний і поверхневий сюжет. Але може я чогось не побачив.

Ми застаємо головного героя, Яна Головіна, невдовзі після смерті батька. Блукаючи рідними дворами поміж панельних багатоповерхівок, він раз за разом поринає у спогади про похорон і в той же час розмірковує про майбутнє. Хлопчина збирається з силами, щоб відправитися закордон. Назавжди. Лишилося тільки попрощатися з сестрою. «Прощавай, Головін» вийшла цікавою історією про спробу поїхати і спробу лишитися. Це драма про те, як зміна звичного середовища може бути хоробрим вчинком мрійника чи втечею боягуза. А може й просто безвихіддю. Відеоряд інколи виглядає занадто аматорським, а текст – по-підлітковому пафосним, проте потенціал є, що підтверджує активне фестивальне життя фільму.

Виглядає наче затягнувшийся фешн-кампейн з поверхневим меседжем й моднєньким зображенням.

В цьому фільмі знялась моя ліпша подруга, моя кішка Нафаня, яка вже пішла на веселку. На жаль, її не вказали у титрах, але побачите в кадрі руду красуню-кішку - це Нафанька.

Ахінея