Гамер

хороший фільм

Десь якраз у 2011, коли нам було по 12-13 років, зібрали з однокласниками команду по CS 1.6 і їздили на пару турнірів (якраз у C-Club та Кіберарену, обидва клуби фігурують у фільмі). Атмосфера того часу передана чудово, не тільки візуально, а саме через персонажів, їх погляди та діалоги. Фільм недорогий, не без проблем технічних і оповідальних, та образ героя вдається передати дуже влучно і це наштовхує на нормальні такі екзесенційні питання. А може просто для мене головний герой у чомусь дуже рілейтбл, такий собі одинак, що намагається бути найкращим у тому чим займається, тільки визначити ким саме бути в житті, що робити коли ти вже досягнув того, що хотів і як взагалі сприймати людей навколо, у котрих нема таких амбіцій - ті ще питання. Комусь може здатись, що головний герой пустий, проте гадаю, що усі події фільму і розкривають його погляди, і небагатословні контакти з оточенням чудово змальовують його портрет. Загалом, мені дуже сподобалось.

I thought this was a bad film, but I was happy to see the Ukrainian city of Simferopol in Crimea. The film is accurate about the world of competitive gaming, especially 10 years ago: lonely gamers, few women, harsh training and no future if you lose your skill. It isn't a stereotypical depiction of the gaming world. The film is also a portrait of frustration and stagnation of a post 2008, Yanukovych Ukraine. It is a time capsule of technology, fashion and music from the early 2010s. But the film offers 0 interiority of the main character. Why is he sad? Why is he angry? What does he want? It makes it impossible to connect with this "empty" character. Only side characters are truly convincing and human compared to the film's hero.