Реал

фільм про незлагодженність в українській армії

загалом непогано. хоча тут і показана якась така більше нудна і безглузда сторона піхотного життя, але якшо ви вже тут то дуже раджу подивитися фільм ворог у лісі. бої під купʼянськом від ббс де війна розкрита набагато динамічніше і легше зловить пару смачних флешбеків

Прийнято вважати, що є ігрове кіно, себто вигадка, й документальне – щира правда. Хоча кінознавці вже давно сперечаються, чи потрібен цей поділ, адже навіть в документальному кіно «рука автора» може мати широкий спектр впливу. Вибір сцен, героїв, ракурсів та й сама присутність людини з камерою поруч з героями впливає, яким би непомітним чи звичним оператор не був для людей в кадрі, вони все одно поводитимуться не так, як без цього всевидячого ока. І не забуваймо про монтаж, яким можна ще й як маніпулювати, Лозниця не дасть збрехати. Олег Сенцов своїм новим фільмом «Реал» (Real), який нині стартує в прокаті, доводить, що документальне кіно без втручання таки можливе. Річ у тім, що це й не кіно у прямому сенсі, а просто запис з камери на шоломі, яку він випадково увімкнув, і знайшов на флешці через пів року після відзнятих подій. Отже не лише герої фільму, але й сам режисер не знав, що знімає, він не обирав ракурсів, а вони не стримували себе. Дія фільму відбувається на передньому краї оборони України, де Олег в якості бійця піхоти з позивним «Ґрунт» їхав з побратимами займати позиції під кодовою назвою «Реал». Їхню «бляшанку» підбили, і хлопці евакуювались хто-куди. Олег дістався позиції «Марсель», а частина його підрозділу опинилися на «Реал-1» та «Реал-2», відрізані ворогом. Глядачам пропонують 90 хвилин raw footage від першої особи з камери під час того як Сенцов працює комунікаційним містком між побратимами на «Реалі» і керівництвом в тилу, намагаючись організувати евакуацію свого підрозділу, в якого майже скінчилися набої і є поранені. Здавалося б, що цікавого може бути в такому синопсисі, тим паче, що трейлер з суцільними переговорами «зрозумів-прийняв-плюс, плюс» не назвеш інтригуючим. Ми ж бо звикли до нарізки з go-pro бійців під час стрілкового бою, або красивих кадрів роботи дронів чи артилерії, чи патріотичних телесюжетів з місць дислокації, де бійці переводять дух між виходами на нуль. Але стрічка Сенцова, на диво, чіпляє. Ти дуже швидко втягуєшся і починаєш переживати за автора та бійців навколо, над чиїми головами постійно свистять кулі та снаряди, ще більше співпереживаєш невидимим у кадрі, але чутим по рації побратимам Сенцова на «Реалі», до яких ніяк не може дістатися підмога. І як тут не корити керівництво, яке трохи індиферентно відповідає на запити Сенцова? Фільм «Реал» зображує російсько-українську війну з точки зору піхотинця на передовій. Важко уявити, які нерви треба мати, щоб зберігати холодну голову в таких обставинах. Бо на відміну від більшості інших картин з фронту, фільм Сенцова чесно демонструє, що війна – це страшний хаос і смертельна невизначеність, які намагаються приборкати люди, що героїчно стали на захист своєї країни.