Погані дороги
Погані дороги
5/5
5
Average: 4.6 (66 votes)
Дякуємо! Вашу оцінку враховано.

Погані дороги

Наталка Ворожбит
2020 рік
драма
124
ukr, rus
ukr, eng
На жаль, за умовами ліцензійного договору цей фільм зараз не доступний у вашому регіоні
Синопсис

П’ять розбитих доріг. П’ять історій про любов, ненависть, довіру, зраду і порушення особистих кордонів на фоні порушення кордонів державних. 

Читати повністю
Погані дороги
Погані дороги
Погані дороги
Погані дороги
Погані дороги
/
/
Творча група
Режисерка

Наталка Ворожбит

Сценаристка

Наталка Ворожбит

Продюсери

Юрій Мінзянов
Дмитро Мінзянов

Оператор

Володимир Іванов

Художниця-постановниця

Марина Пшеничникова

Режисери монтажу

Олександр Чорний
Андрій Гулянич

Актори

Ігор Колтовський
Володимир Гурін
Зоя Барановська
Анна Жураківська
Оксана Черкашина
Юрій Кулініч

×
Трейлер фільму «Погані дороги »

Схожі фільми

Усі фільми
Сподобався фільм? Підібрали для вас іще декілька зі схожим вайбом
/
Impressions of the film
Comments
Sorting
Profile picture for user sydmitry
Дмитро Сидоренко
Основа фільму – однойменна п’єса Наталії Ворожбит. Попрацювавши над сценаріями українських картин "Кіборги" і "Дике поле", а раніше – російського серіалу "Школа" Валерії Гай Германіки, Ворожбит вперше виступила у ролі режисера власного фільму. Вдалося їй блискуче. "Погані дороги" отримали приз Веронського кіноклубу на Міжнародному тижні критиків Венеційського кінофестивалю. А на премії КІНОКОЛО вона отримала нагороду за найкращий дебют. Стрічка складається з п'яти новел, не пов’язаних між собою. Проте всі вони навіюють жах. Від моторошної історії про роздавлену автомобілем курку, немов з трилерів про жорстокість малих містечок, до сцени знущань проросійського бойовика над полоненою українкою. Драматургічний талант Ворожбит і хороший підбір акторів дозволив створити образи, що закарбовуються у пам’яті. Особливо слід відмітити Юрія Кулініча в ролі сепаратиста-Ґвалтівника. За перевтілення в цього непростого персонажа актор отримав приз премії КІНОКОЛО "За найкращу чоловічу роль". Це справді потужна драма, можливо, найсильніша з тих, які знімали про війну на Сході. Слідуючи за висловом Ніцше, якщо довго дивитися в безодню, безодня починає дивитися в тебе. З кіно про війну на Донбасі схожа історія. Дивитися такі стрічки непросто, але потрібно для того, аби зрозуміти людей, що добровільно чи ні потрапили в жернова війни. Щоб не забувати, що прямо зараз наші співгромадяни живуть в умовах постійної небезпеки й жаху, який більшість із нас може відчути хіба що в кіно.
Profile picture for user coffeeoki@gmail.com
Ksenia Smirnova
Фільм, який залишає післясмак і гору емоцій. Наче хтось змішав усе в голові і замісив з думок та вражень тісто. Не віриться, що це кіно про Україну, і в той же час стільки знайомого серед сюжетів. Мимоволі народжується обурення, протест, відраза і бажання просто втекти від болю, адже сюжет справді катує фрагментами української реальності. Фільм важкий, жорстокий, але відірватися від перегляду неможливо.
Profile picture for user makar.serg
Cергій
дивився у повній темряві і глибоко вночі - коли точно нема куди спішити і ніхто не відволікатиме. Так і треба дивитися. Я нічого не знав про кіно крім імені авторки. І тому нічого від нього не очікував. Крім того, що в анонсі було вказано, що це драма - отже налаштовувався витримати. Темп дій повільний, кожна важлива сцена закарбовується в пам'ять. Хочеться прискорити, і так би і було, якщо б дивився на звичному ютубі, де знаєш де розташована кнопка перемотки. Добре, що кнопки нема. Я казав собі: тобі важко дивитись? або місцями нудно? Ця сцена триватиме в моєму житті декілька хвилин, а в реальному житті тих, кого показують - це години, дні і навіть місяці, якщо не все життя. На ранок пишу цей відгук. Мозок під час перегляду підсвідомо шукав зв'язок між цими людьми, які були на екрані. Люди живуть в одному часі, в одному регіоні, говорять зрозумілою один для одного мовою, або декількома мовами, розуміють слова, але не розуміють сенси, світи тих людей, які стоять поруч і ці слова промовляють. Все як завжди, скажете. Так. Таке відчуття, що подібне відбувалося і відбуватиметься в інші часи, в інших просторах і в різних куточках світу. То, виходить, що нічого не змінюється? Принаймні для цих людей в таких обставинах. Де вихід з цього пекла? Бути іншим. І шукати своїх.
Alevtina Kakhidze
дивитися раджу ввечері, або не боліла голова на цілий день від сліз.
Profile picture for user midnightsky.vg@gmail.com
Вікторія Горбатенко
періодично ставлю на паузу, не знаю, чи додивлюсь. важко.
Руслан Сергеєв
Тяжкий. До кінця додивитися не зміг. До удару в ніс, а далі перемотка... Розумію лише одне, що жодна українська влада нічого не зробила у мирний час, щоб поліпшити економіку, а за нею і моральний стан людей з регіону. Інакше все було би по-іншому.
Profile picture for user m.pysetskyi@gmail.com
Максим Писецький
Дуже не динамічне кіно. Показують кілька відірваних сюжетів, безнадійних і гнітючих.
Profile picture for user dimabondar13@i.ua
Діма Бондар
дуже атмосферний фільм. Прості речі але пробирає до мурашок.
Profile picture for user irtsiad@gmail.com
Ira Dudnyk
Фільм дуже сподобався, подивилася на ніч, потім ще не могла заснути - думала про це все. Рекомендую однозначно!
Profile picture for user lightn1ngfi3ld
Софія Паньків
Жорсткий, гнітючий і до біса реалістичний. Сцени з відкритим початком і кінцем. Просто фрагменти з життя людей, що перебувають по ту лінію фронту. Не можу точно визначити задум авторки, проте одне знаю точно: кожен глядач має пам'ятати про Донбас і про те, що українці, які там залишилися, колективно перебувають в полоні — фізично і ментально. Просто боляче від того, що найбридкіша зараза під назвою руский мір продовжує поширюватися на нашій землі і калічити наших людей