Лишатися (не) можна

Сьогодні деокупований Херсон щодня потерпає від нищівного російського вогню, який забирає життя і випалює цілі райони. Херсонський театр імені Миколи Куліша стоїть із забитими вікнами, його глядацька зала — у небезпечній зоні, а сцена перетворилася на склад гуманітарної допомоги. Але театр порожній лише на перший погляд.

Поки в самому Херсоні серце театру б’ється в укритті — тому самому підвалі, де містяни ховалися від масованих обстрілів і який став штабом супротиву — частина трупи у Києві готує однойменну документальну виставу. Це «театр свідка», де акторам не потрібні ролі, бо вони розповідають власні історії: як були обличчями проукраїнських мітингів, проходили через обшуки, допити та смертельний ризик під час евакуації. Через ці сповіді та реальні кадри з життя прифронтового міста глядач дізнається, як це — чинити спротив і щодня ставити собі найважче запитання: врятувати власне життя чи зберегти свій дім?

Фільм, знятий влітку 2023 року, сьогодні набуває ще більшої гостроти. Після численних прямих влучань у будівлю театру, стрічка «Лишатися (не) можна» — це відверта спроба діалогу між тими, хто поїхав, і тими, хто залишився. Це маніфест незламності херсонців та історія про людей, для яких мистецтво стало останньою лінією оборони.