I Work at the Cemetery

Неймовірно. Неймовірно і важко. Вкладайтесь в українське кіно

Фільм дуже класний. цікава ідея, сподобалася гра акторів

Філософський, є час подумати.. трохи жартів, трохи суму, трохи екшену. Музика всюди норм. Сподобався. Подивіться.

Проблема із звуком реплік. Півфільму не сприймається, бо залежить від розуміння діалогів. Картинка статична і гарна. Деталі хороші. Трохи монотонне як і життя.

Одразу відповім усім, хто каже, що це типове російське кіно про розбірки, як у дев'яностих: ні. Ви нічого не зрозуміли. Класне європейське кіно. Про проробку травм, прийняття втрати, переживання болю. Нажаль, зараз нам всім треба навчитися це робити, тому фільм стає ще актуальнішим. Фільм, на мою думку, шикарний ще й тому, що я, на відміну бід багатьох коментаторів, читала оповідання Павла "Паштета" Білянського, з яких склалася книга, а потім і фільм. І фільм абсолютно відповідає настрою, який проходить повз усі оповідання. Життя і надія попри смерть, бо смерть - це невід'ємна частина життя. І треба це приймати - і жити. За стилістикою фільм нагадав мені британські трагікомедії - щось на кшталт "Чоловічого стриптизу", але більш нуарне. І це - ще один плюс авторам фільму. P.S.: якщо дивитися у застосунку, проблем зі звуком немає - є лише у плеєрі на сайті.

One of the nicest and hopeful movies I watched! This is very cool work from the producer and the team!

Тут пишуть про проблеми зі звуком, у мене все було добре. Дякую за фільм. Мені він не дуже зайшов, але невдалим його теж назвати не можу. Персонажі трохи у стилі якогось мухтара. Бажаю режисеру успіхів у подальших роботах.

Проблеми з звуком, дуже тихо чути акторів.

Фільм чудовий! Чорний гумор на висоті, саме цікаве, що багато жартів не кидають тобі в обличчя, а ти маєш їх почути та побачити, вони не з'являються нізвідки, на них робилися посилання перед їх початком; Краєвиди просто класні, картинка супер. Це історія не про конкретну людину, чи про конкретних людей, а про шлях. Шлях будь-якої людини, яка втратила дорогу їй людину. Про ритуали, які для нас вже сприймаються буденністю і частиною нашого життя, про сенс: для чого, ми ховаємо людей і ставимо їм пам'ятники. Персонажів не розкривають нам прямо в обличчя, розповідаючи про кожного, що то такий, а цей такий, ні, нам дають їх зрозуміти, нам показують, як саме їх зрозуміти. І хай не вводить вас в оману закадровий голос, він каже те, що ми і так знаємо всього-на-всього подивившись на будь-якого персонажа, але його мотивацію і його вчинки, ми вже маємо зрозуміти самі; Сюжет не є якимось супер закрученим, там супер-дупер сюжетом, але він на такий й не збирається бути схожим. Нам показують шматочок буденного життя, з яким ми всі стикаємося. Це не про врятувати весь світ, ні , це про проблеми на роботі, проблеми з дитиною, руйнування звичного життя і адаптування до нового; Кінцева пісня мене дуже розчулила. А сцена з матір'ю, що прийшла зі своєю мати замовляти для двох людей пам'ятник шокувала. І після перегляду повністю, ця сцена набула іншого сенсу, або як так виразитися... набула іншого вектору напевно; Якщо декому здається, що не треба було, пов'язувати фільм з бандитами і гопотою, то це не романтизація бандитських розбірок, а сувора реальність, що в нас після 90-х, досі є такі кадри, і вони нікуди не поділися; А фільм чудовий. Вже 4-ом людям його порекомендував. РЕКОМЕНДУЮ і вам; Дякую Takflix, за те що зміг його подивитися, бо не маю можливості сходити в кінотеатр.

Дуже клас